Однак після його перегляду виникає таке питання: чи є що хороший в новому «Привид в обладунках»? Оригінальна версія 1995 року, знята режисером Мамору Осії (в якій розповідається в анти-кібертеррорістіческіх організації «9-й відділ» і розвитку у Майора розуміння власного «я»), задавала серйозні питання про те, що робить нас людьми, в контексті еволюціонує світу техніки. Вона стала безпосереднім джерелом натхнення для «Матриці» ( «Ми хочемо зробити це по-справжньому», - заявили Вачовскі), і про неї благоговійно кажуть тим же тоном, що й про «біжить по лезу». Так що очікування були високими.

Безсумнівно, цей новий фільм і близько їм не відповідає.

Відразу ж шокує вартість виробництва, а вона вражає і забезпечує приголомшливий в естетичному відношенні фільму. Тепер відчувається присутність футуристичного Токіо, придуманого в аніме 90-х років, так що цей Токіо - це Акихабара, електронний район міста, в страшному поданні, суцільний блиск неону і височенні бігборди з голограмами. Майор ширяє по ньому, у неї трапляється момент а-ля Людина-Павук, і вона готова вести кібербітви з хакерами і терористами, де б вони не були. На жаль, бадьорий саундтрек, який посприяв перетворення оригіналу в хіті, замінений той же моторошний звуки синтезаторів, які підтримали інші проекти (фільми Ніколаса Віндінга Рефна, «Дуже дивні справи») на шляху до успіху, але грає на задньому плані, де він абсолютно непомітний.

Кінематографісти начебто спробував виправдати те, що Майора грає біла жінка, перетворивши Токіо з того, чим воно є (одним з самого однорідного в культурному плані міст світу), у багаторасового футуристичному баченні. Коли Майор пробиває віконне скло, щоб знищити повну кімнату багатіїв в приголомшливою початковій сцені, на думку спадає запитання про те, чому в Японії як ніби немає японців. Відповідь на це питання приходить відчайдушно швидко, коли нам показують команду, що працює разом з Майор: афроамериканця, британку, французьку зірку Жюльєт Бінош, а також багатьох інших. У деяких ранніх відгуках хвалили те, що це робить фільм привабливим для всього світу, але мені це просто здається недоречним - прийомом, до якого продюсери вдалися в спробі заспокоїти скарги щодо репрезентації.

Чому для цієї ролі обрали Скарлетт Йоханссон, очевидно: вона змушує працювати пам'ять глядачів. Вона були сумна прекрасна аутсайдерша в «Труднощах переклад», небезпечний супергерой в фільмах про Месників, інопланетянка в «Побудьте в моїй шкурі» і чуттєвий голос робо-операційна система в «Вона». Бачачи її в ролі робота з душею, ми підсвідомо встановлюємо ці взаємозв'язки і відчуваємо потребу захищати її неземну реальність. Вона непогана в ролі Майора, що жила з моменту свого «народження» зі знанням про те, що її мозок взяли у іммігрантки, втопленою після теракту.